Автореферат
Автореферати дисертацій arrow Релігія arrow Вірменська Апостольська Церква як специфічний феномен християнського світу
Меню
Головна сторінка
Реклама
Автореферати дисертацій
Бібліотечна справа
Біологічні науки
Будівництво
Воєнна наука. Військова справа
Гірнича справа
Держава та право. Юридичні науки
Економіка. Економічні науки
Електроніка. Обчислювальна техніка
Енергетика
Загальні роботи по техніці
Загальнонаукове знання
Історія. Історичні науки
Культура. Наука. Освіта
Легка промисловість
Математика. Механіка
Медицина. Медичні науки
Мистецтво. Мистецтвознавство
Науки про землю
Політика. Політичні науки
Природничі науки в цілому
Релігія
Сільське та лісове господарство
Соціологія. Демографія
Технологія металів. Машинобудування
Транспорт
Фізика. Астрономія
Філологічні науки
Філософські науки. Психологія
Хімічна технологія. Харчове виробництво
Хімічні науки
Художня література
Реклама


Вірменська Апостольська Церква як специфічний феномен християнського світу

Анотації 

Гаюк І.Я. Вірменська Апостольська Церква як специфічний феномен християнського світу. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за фахом 09.00.11 – релігієзнавство. Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України (Відділення релігієзнавства). – Київ, 2003.

   У дисертації проведено історіософський аналіз формування етноконфесійної специфіки Вірменського християнства у поєднанні з історичною ретроспекцією становлення та закономірної трансформації Вірменської Церкви в умовах української діаспори. Концептуально новий погляд на феномен монофізитства, що становить догматичну базу Вірменської Апостольської та інших Давньосхідних Церков у поєднанні з аналізом розвитку християнства періоду Вселенських соборів, показав доцільність розгляду монофізитства, несторіанства й інших догматичних рухів як один із проявів активізації процесу етнорелегієгенезу, що охопив у ІІІ-IV ст. східні провінції Римської імперії. Характерною ознакою цього процесу було утворення нових етнічних спільнот на базі єдності віросповідання. Поява нових течій, напрямків, Церков була і є закономірним наслідком розвитку загальнохристиянської системи через природне ускладнення структури внаслідок утворення та розвитку чисельних взаємопов’язаних автономних її складових. Це і стало причиною першого великого структурного поділу загальнохристиянської цілісності і виділення з неї Несторіанської й Монофізитських Давньосхідних Церков, що з точки зору етноконфесійної є національними автокефальними Церквами вірмен, сирійців, коптів, ефіопів тощо. Для цих народів саме монофізитський тип християнства став основою для формування нової етнічної домінанти. Окрім цього, формування характерних рис та онаціональнення Вірменської Церкви відбувалися внаслідок етноконфесійного синкретизму християнства та зороастризму.
   Ключові слова: Вірменське християнство, монофізитська доктрина, монофізитська Церква, несторіанство, етноконфесійність, етнорелігієгенез, етнічна домінанта, догмати, культ, Халкедонський собор, христологічна доктрина, собор, унія, Вірмено-католицька Церква.

Гаюк И.Я. Армянская Апостольская Церковь как специфический феномен христианского мира. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.11. – религиоведение. Институт философии имени Г.С.Сковороды НАН Украины (Отделение религиоведения).—Киев, 2002.

   В диссертации проанализированы главные особенности вероучения и культа Армянской Церкви. Структуру исследования определила специфика данного вопроса. Армянская Церковь принадлежит к семье т.н. Древневосточных Церквей, которые сформировались в рамках монофизитского движения. Поэтому одним из центральных вопросов диссертации стал анализ феномена монофизитства, причины диференциации христианского ареала и возникновения различных течений, направлений, организаций. Исследование показало закономерность процессов структурного усложнения христианской системы, что является естественным результатом её исторического развития. Возникновение монофизитства и несторианства непосредственно связано с активизацией в II-IV вв. процессов этногенеза в восточных провинциях Римской империи, характерной особенностью которых было формирование новых этносов на основе общности веры. Аконфессиональный анализ основных социо-исторических и структурно-догматических характеристик монофизиства даёт все основания для определения его (как и несторианства) одной из первых крупных структур общехристианской системы наряду с католицизмом, православием и протестантизмом. Анализ главных концепций монофизитского богословия также показал, что оно вне всяких сомнений полностью находится в рамках христианской сотериологической доктрины.
   Главное внимание в исследовании уделено становлению догматично-культовых особенностей Армянской Апостольской Церкви, этноконфессийность которой сформировалась на основе религиозно- антропологического идеала монофизитского богословия, которое вместе с тем стало базой и для образования новой этнической доминанты армянского этноса в IV-V вв. Исследование периода становления Армянского христианства показало, что формирование его догматической и культовой специфики было следствием активных этногенетических процессов, в результате чего у армян возникает своё особое социо-культурное и духовное пространство и соответствующие защитные системы для его сохранения и обеспечения необходимых условий функционирования. Такими защитными механизмами и одновременно свидетельствами активизации этногенетических процессов у армян были: создание собственной письменности, своей системы летоисчисления, собственного права и судопроизводства и, самое главное, – формирование этноконфессиональности, получившей структурное завершение в становлении автокефалии Армянской Апостольской Церкви с соответствующими особенностями вероучения и культа.
   Отдельно рассмотрено становление и закономерная трансформация этноконфессиональной специфики Армянской Церкви в Украине, прослежено влияние местных факторов на характер её развития, проанализированы исторически обусловленные перемены в этнорелигиозном самоосознании армян, проживающих в условиях украинской диаспоры. Так, оценка развития Армянской Церкви в Украине с точки зрения процессов этнорелигиегенезиса объясняет успешность проведения армяно-католической унии на наших землях. В диаспоре условия формирования структуры и стереотипа поведения этноса изменяются, а естественная необходимость адаптации армян к иным ландшафту, климату, политическим и социо-экономическим реалиям Киевского государства, а позднее Речи Посполитой неизбежно приводили к соответствующим коррективам стереотипа поведения. Эту тенденцию значительно усилили унионистские процессы. Таким образом, уния Армянской Церкви с Римо-католической, принятая в 1630 г., была обусловлена внутренними процессами транформации этноконфесионального сознания армян вследствие подключения новых факторов и соответствующей реструктуризации системных связей этноса, достаточно долго проживающего в условиях диаспоры. Т.е. у армян под влиянием местных условий сформировался несколько иной стереотип поведения, который способствовал успешному объединению украинской ветви Армянской Апостольской Церкви с Римом.
   Ключевые слова: Армянское христианство, монофизитская доктрина, монофизитская Церковь, несторианство, этноконфессиональность, этнорелигиегенезис, этническая доминанта, догматы, культ, Халкедонский собор, христологическая доктрина, уния, Армяно-католическая Церковь.

Gajuk I. Armenian Church as a characteristic phenomenon of Christendom. Manuscript.

The thesis on competition of a scientific degree of Ph.D. of philosophy by specialty 09.00.11.—Religious science. G.S.Scovoroda Philosophy Institute of National Academy of Ukraine (Department of Religious Studies). – Kyiv, 2003.

   This thesis is a philosophical research of main ethno-ecclesiastical peculiarities of Armenian Christianity in the process of their formation that united with historical summarizing of development and natural alteration Armenian Church in the circumstances of Ukraine. A new conceptional view on the phenomenon or Monophisitism that theology determinates as a doctrinal position of Armenian Church and other anty-Chalcedonial Church, analythis of the development of early Christianity prove the expediency of appreciation of Monophisitism and other dogmatic movements as a manifestation of the process of ethnogenesis, which enveloped the East regions of Rome empire in the ІІІ-IV centuries. The distinctive feature of this process was a formation of new ethnoses on a basis of cоmmon sole faith. In a more widely aspect appearance of new trends, tendencies, organizations, Churchs is and was the natural result of development the hole Christian system through complication of its structure on account of formation and development numerous interconnected autonomous components. This process was the reason of the first great structural division the hole Christian integrity and separation from it Nestorian and Monophisite Churches. From the ethnoconfessional point of view all tnis Churches are national original Churches of Armenians, Syrians, Coptics, Ethiopians. Monophisite type of Christianity became the basis for creation the new ethnical dominant for all this peoples.
   Key words: Armenian Christianity, monophisite doctrine, monophisite Church, ethnoconfession, ethnogenesis, dogma, worship, the Council of Chalcedon, Christological doctrine, unione, Armenian Catholic Church.

Скачати автореферат дисертації безкоштовно (повна версія)
Вірменська Апостольська Церква як специфічний феномен християнського світу

 
< Попередня   Наступна >

Всі права на опубліковані матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення.

Автореферати українських дисертацій. Скачай безкоштовно!