Автореферат
Автореферати дисертацій arrow Релігія arrow Людина у контексті релігійно-філософської рефлексії І.Гізеля
Меню
Головна сторінка
Реклама
Автореферати дисертацій
Бібліотечна справа
Біологічні науки
Будівництво
Воєнна наука. Військова справа
Гірнича справа
Держава та право. Юридичні науки
Економіка. Економічні науки
Електроніка. Обчислювальна техніка
Енергетика
Загальні роботи по техніці
Загальнонаукове знання
Історія. Історичні науки
Культура. Наука. Освіта
Легка промисловість
Математика. Механіка
Медицина. Медичні науки
Мистецтво. Мистецтвознавство
Науки про землю
Політика. Політичні науки
Природничі науки в цілому
Релігія
Сільське та лісове господарство
Соціологія. Демографія
Технологія металів. Машинобудування
Транспорт
Фізика. Астрономія
Філологічні науки
Філософські науки. Психологія
Хімічна технологія. Харчове виробництво
Хімічні науки
Художня література
Реклама


Людина у контексті релігійно-філософської рефлексії І.Гізеля

Анотації 

Прядко Н.А. Людина у контексті релігійно-філософської рефлексії І.Гізеля. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.05 – історія філософії – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.

   Дисертація присвячена дослідженню людини у релігійній філософії І.Гізеля, а саме, обґрунтуванню розуміння її як „ноуменальної цілісності”, підкреслюючи антропологічно-екзистенційне спрямування релігійно-філософських уявлень І.Гізеля.
   В ракурсі дослідження української філософської традиції в роботі здійснюється спроба розглянути людину у контексті релігійно-філософської рефлексії І.Гізеля. Реконструйоване бачення Гізелем людини як „диспозиційного чинника” та „ноуменальної цілісності”, тобто, сутність людини розглядається через спонукальність, що дає змогу досягти розуміння єдності душі й тіла; систематизовані нові тенденції трактування етичних норм християнської моралі, що визначають розуміння Гізелем людини як індивідуальності, що поєднує в собі духовні цінності, визначені божою мудрістю, розум та волю як керівників своїх дій та вчинків. Проблема людини розглянута у розрізі „барокової схоластики”, яка слугує методологічною основою філософських вчень Києво-Могилянської доби.
   Ключові слова: внутрішня людина, рефлексія, ноуменальна цілісність, диспозиційний чинник, християнський гуманізм, душа, тіло, гріх, щастя.

Прядко Н.А. Человек в контексте религиозно-философской рефлексии И.Гизеля. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.05 – история философии. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2005.

   Диссертация посвящена исследованию человека в религиозной философии И.Гизеля, обоснованию понимания его как “ноуменальной целостности”, подчеркивая антропологически-экзистенциональную направленность религиозно-философских представлений И.Гизеля.
   В разрезе исследования украинской философской традиции в работе рассматривается человек в контексте религиозно-философской рефлексии Гизеля. Реконструируется его видение человека как “диспозиционного фактора” и “ноуменальной целостности”, то есть сущность человека рассматривается через побудительность, что дает возможность достичь единства души и тела; систематизированы новые тенденции трактовки этических норм христианской морали, которые определили понимание Гизелем человека как индивидуальности, которая объединяет в себе духовные ценности, определенные божьей мудростью, разум и волю как руководителей своих действий и поступков. Проблема человека рассмотрена в разрезе “барокковой схоластики”, которая служит методологической основой философских учений Киево-Могилянского периода.
   Автор обосновывает выводы о том, что украинская философская мысль концентрирует свое внимание на человеке и имеет преимущественно антропологическое содержание. Ее общая структура имеет такой вид: содержанием жизни человека есть борьба добра и зла, то есть мораль; моральная сущность человека разворачивается в истории, смысл которой в совершенствовании человека и человечества в целом; а история охвачена и пронизана религией как мировоззренческой формой духовности. Украинская духовная традиция сохранила свою самобытность и в XVII – XVIII в.в., когда в Украину начинают активно проникать западноевропейские идеи гуманизма, Реформации и раннего Просвещения. Творческое наследие И.Гизеля формировалось на основе отечественного прошлого, вобрав в себя гуманистические идеи Запада, поэтому проблема человека и его сущности занимает в нем видное место. Парадигма “Бог – мир - человек”, которая определяла концепцию Гизеля, в этот период получает несколько иную окраску: происходит переориентация познания, которое хотя и сохраняет свою теологическую направленность, все больше внимания акцентирует на земной природе, человеке и его самоценности. В философии И.Гизеля доминирующими являются пантеистические и деистические элементы, в разрезе которых он трактует соотношение Бога и природы, человека и Вселенной. В концепции раскрыта трагическая внутренняя борьба различных по своему происхождению душевных сил человека, связанной с телом вегетативной души, с разумной, божественной по происхождению, душевной силой. Такой подход указывал также и на пути преодоления вызванных этой борьбой душевных сил внутренних конфликтов с самим собой, сделав возможным новое обожествление человека, однако не целостной ее природы, а только его разума.
   Определено, что в соответствии с концепцией Гизеля, человек является не только венцом творения мира, но и опосредствованным звеном между миром и Богом. Такой подход является традиционным в христианской антропологии. Но мы наблюдаем определенные семантические изменения в трактовке Гизелем антропоцентризма: они идут в направлении признания большей самостоятельности человека, его самоконтроля, и, таким образом, большей ответственности за свои поступки. С другой стороны, в духе барокковой ментальности Гизель рассматривает человека как частицу природы и общества, который в цепи мировой детерминации должен выполнить определенную ему божьим законом роль, обеспечить достойную жизнь.
   Ключевые слова: внутренний человек, рефлексия, ноуменальная целостность, диспозиционный фактор, христианский гуманизм, душа, тело, грех, счастье.

N.A.Pryadko. A human in the context of the religious – philosophical Gizel’s reflection. – Manuscript.

The thesis for application the scientific degree, candidate in the science philosophy speciality - 09.00.05 – history of philosophy. - Kyiv Taras Shevchenko National Universiti, Kyiv, 2005.

   The thesis is devoted to the research of an individual in Gizel’s religious philosophy, namely interpreting its understanding as “the nouminaling integrity”, underlining the anthropological – existencing direction of Gizel’s religious – philosophical seeings. In the system of the Ukrainian philosophical traditions researching an individual is shown in the work in the context of Gizel’s religious – philosophical reflection. Gizel’s seeing of a human as “the dispositional index” and “nouminaling integrity” has been reconstructed here , namely the context of an individual is examened through inducing that gives the opportunity to reach the unity of soul and body , the new tendencies of the ethnical norms of the Christian morality that define Gizel’s understanding of a human as an individual who unites in himself the spiritual values given by God’s wisdom and intelligence and will as the leaders of its acts and actions have been systematized . The problem of a human is shown in the context of “baroque scholasticizm” which serves as the methodological background of the philosophical Kyiv-Mohila epoch’s teachings.
   Key-words: ”interior man”, “reflection”, “noumenaling integrity”, “dispositional index”, “Christian humanizm”, “soul”, “body”, “sin”, “happiness”.

Скачати автореферат дисертації безкоштовно (повна версія)
Людина у контексті релігійно-філософської рефлексії І.Гізеля

 
< Попередня   Наступна >

Всі права на опубліковані матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення.

Автореферати українських дисертацій. Скачай безкоштовно!