Анотації 

Кисельов О.С. Феномен екуменізму у сучасному християнстві: філософсько-релігієзнавчий аналіз. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.11. – релігієзнавство. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.

   Дисертація присвячена дослідженню феномену екуменізму у сучасному християнстві. Автор розглядає поняття “екуменізм” і доводить, що воно не є тотожним до поняття “екуменічний рух”, а виступає по відношенню до нього родовим поняттям.
   Досліджуються витоки та причини виникнення екуменізму як явища. Серед витоків дисертант виділяє позаконфесійне та міжцерковне співробітництво християн у ХІХ ст. та утворення національних міжконфесійних та міжнародних конфесійних організацій. До головних причин, що сприяли виникненню та розвитку екуменізму дисертант відносить внутрішні фактори (закономірний розвиток християнства) та зовнішні фактори (соціально-культурні та релігійні процеси ХІХ ст.). У дисертації здійснено релігієзнавче обґрунтування поняття “екуменічні відносини” та проаналізовано їхні форми – співпрацю та богословський діалог.
   Дисертантом проаналізовано конфесійні розуміння християнської єдності та доведено, що вони детерміновані особливістю екклезіології, що розділяє та чи інша церква. На цій підставі дисертант виділяє три підходи до розуміння християнської єдності. Розвиток екуменізму призвів до того, що відносини між християнськими церквами будуються навколо етичних питань і залежить від соціального, економічного та політичного середовища країни чи регіону. Екуменізм розвинутий у протестантських країнах більш ніж у католицьких. У православних країнах екуменізм знаходиться на етапі становлення. Відповідно в Україні екуменічні відносини лише формуються, що проявляється у виникненні міжконфесійних об’єднань із екуменічним потенціалом та консолідації християн у суспільних питаннях, у протистоянні секулярній, арелігійній культурі.
   Ключові поняття: екуменізм, екуменічний рух, екуменічне богослов’я, екуменічні відносини, екуменічний діалог, секуляризація, екклезіологія.

Киселёв О.С. Феномен экуменизма в современном христианстве: философско-религиоведческий анализ. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.11. – религиоведение. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2007.

   Диссертация посвящена изучению феномена экуменизма в современном христианстве. На основе критического анализа научной и богословской литературы автор доказывает, что понятия “экуменизм” и “экуменическое движение” являются не тождественными. Понятие “экуменизм” является родовым понятием по отношению к понятиям “экуменическое движение” и “экуменическое богословие”. В диссертации исследуются истоки и причины появления экуменизма как явления. Истоками экуменизма определены внеконфессиональное и межцерковное сотрудничество христиан в рамках миссионерского движения в ХІХ ст., национальные межконфессиональные и международные конфессиональные организации.
   К главным причинам появления и развития экуменизма автор относит внутренние и внешние факторы. Под внутренними факторами подразумеваются закономерности развития христианской религии. В данном случае автор опирается на творчество Карнелиса Тиле, который сформулировал законы развития религии: ассимиляции, единства духа, синтеза. Под внешними факторами автор подразумевает социально-культурные процессы ХІХ в.: урбанизация, развитие технологий, секуляризация. В диссертации проведено религиоведческое обоснование понятия “экуменические отношения”, которые определены автором как вид межконфессиональных и межцерковных отношений, направленных на христианское сближение и единство. Проанализированы формы экуменических отношений – сотрудничество и богословский диалог.
   Диссертантом проанализированы конфессиональные понимания христианского единства. Определенно, что экуменическая позиция той или иной церкви зависит, в первую очередь, от особенностей экклезиологии, которую церковь исповедует. На этом основании автор выделяет три подхода к пониманию христианского единства. Первый основан на той протестантской экклезиологии, которая провозглашает христианское единство как реальность, которую необходимо проявить. Второй – на классическом протестантском учении о видимой и невидимой церкви и сводится к тому, что для единства необходимо выработать минимальное согласие по вопросам веры и устройства церкви. Третий подход разделяют католики и православные. Он основан на учении о единой, святой, соборной и апостольской церкви, в лоне которой и возможно единство.
   Автор доказывает, что развитие экуменизма привело к тому, что отношения между христианскими церквями и деноминациями основываются не вокруг догматических вопросов, а на основе этико-аксиологических проблем современности. Экуменические отношения развиты в большей мере в протестантских странах, чем католических. В православных странах экуменизм находится на этапе становления. Соответственно в Украине интенсивность экуменических отношений довольно слаба, что проявляется в появлении межконфессиональных объединений с экуменическим потенциалом и консолидацией христиан в общественных вопросах, в противостоянии секулярной, арелигиозной культуре.
   Ключевые понятия: экуменизм, экуменическое движение, экуменическое богословие, экуменические отношения, экуменический диалог, секуляризация, экклезиология.

Kyselov O. The Phenomenon of Ecumenism in Modern Christianity: Philosophical and Religious Analysis. – Manuscript.

Thesis for the candidate's degree of Philosophical Sciences on speciality 09.00.11 – Religious Studies. Kyiv National University named by Taras Shevchenko, Kyiv, 2007.

   Research is devoted to the explanation of the Phenomenon of Ecumenism in Modern Christianity. Author has analysed the notion of “ecumenism” and proved it to be not identical to the notion of “ecumenical movement”. Notion of “ecumenism” is gender one for “ecumenical movement”.
   Sources and reasons of ecumenism emergence have been researched in the thesis. Certain Christian non-confessional and inter-church cooperation and integration in XIX century have been outlined as sources of ecumenism. The author considers the main reasons of ecumenism to be internal factors (Christian religion historical development) and external factors (social and religious processes in ХIХ century). In the thesis the concept “ecumenical relations” has been provided with Religious Studies background. Forms of ecumenical relations, cooperation and theological dialogue have been analysed.
   Author has researched confessional understanding of Christian unity. He has proved that particular church ecumenical position depends basically on its specific professed ecclesiology. In this regard the author has proposed three approaches for Christian unity understanding. Development of ecumenism has determined relations between Christian churches and denominations to be based not on dogmatic, but on ethical issues, and depends on regional social, economical and political development. Ecumenism is much more developed in Protestant countries, than in Catholic ones. In Orthodox countries ecumenism is just emerging. Accordingly, in Ukraine еру ecumenical relations are just forming. That is seen in occurrence of inter-confessional associations with ecumenical potential and Christians’ consolidation on social issues in opposition to secular and unreligious culture.
   Key concepts: ecumenism, ecumenical movement, ecumenical theology, ecumenical relations, ecumenical dialogue, secularization, ecclesiology.

Скачати автореферат дисертації безкоштовно (повна версія)
Феномен екуменізму у сучасному християнстві: філософсько-релігієзнавчий аналіз