Анотації

Сотникова О.О. Гра та комунікація в соціальній віртуальній реальності. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03. – соціальна філософія та філософія історії. – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2005.

   Дисертація присвячена дослідженню соціальної віртуальної реальності з позиції тих трансформацій, яких зазнає “суб'єкт” у віртуальній реальності в процесі її актуалізації/конструювання.
   У дисертації розглянуто теоретичне зрушення, яке відбулося в концептуалізації гри – від категорії естетики до категорії соціальної філософії – і збіглося з практичними соціальними перетвореннями, що знаменували собою проникнення гри в усі сфери життя.
   Проаналізовано феномен соціальної віртуальної реальності в двох його аспектах: віртуальність соціальної реальності і соціальність віртуальної реальності; визначені фактори віртуалізації сучасного життя й механізми актуалізації/конструювання соціальної віртуальної реальності.
   Сформульовано й проаналізовано основні принципи комунікативних практик “суб'єкта” у соціальній віртуальній реальності – (інтер)текстуальність, анонімність, ігри з ідентичностями, що дозволило аргументувати положення про те, що суб'єкт у віртуальній реальності функціонує як “віртуальний персонаж” і саме на рівні взаємодії віртуальних персонажів відбувається актуалізація/конструювання/симулювання соціальної віртуальної реальності. Доведено, що основною стратегією комунікативних практик в Інтернеті є іронія.
   Ключові слова: віртуальна реальність, гра, комунікація, “суб'єкт”, віртуальний персонаж, іронія.

Сотникова О.А. Игра и коммуникация в социальной виртуальной реальности. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03. – социальная философия и философия истории. – Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, Харьков, 2005.

   Диссертация посвящена исследованию социальной виртуальной реальности с позиции тех трансформаций, которые претерпевает “субъект” в виртуальной реальности в процессе ее актуализации/конструирования.
   В диссертации зафиксирован теоретический сдвиг, произошедший в концептуализации игры – от категории эстетики к категории социальной философии – и совпавший с практическими социальными преобразованиями, которые знаменовали собою проникновение игры во все сферы жизни. Игра становится принципом осуществления повседневных практик, ярким примером чему может служить феномен “звезды” или конструирования имиджа. Однако игровые стратегии повседневности не только диагностируют фрагментированность и безосновность социальной жизни человека постмодерна, но в то же время могут стать способом творческого преодоления кризиса идентичности посредством “игр с идентичностями”.
   Проанализирован феномен социальной виртуальной реальности в двух его аспектах: виртуальность социальной реальности и социальность виртуальной реальности. Определены факторы виртуализации современной жизни и механизмы актуализации/конструирования социальной виртуальной реальности. Поскольку, согласно виртуалистскому подходу, виртуальная реальность рассматривается в оппозиции не “субстанциальной”, а “константной” реальности, сравнение социальной виртуальной реальности Интернета с реальностью повседневной жизни не является противопоставлением: повседневность воспринимается как “константная реальность”, которая, в свою очередь подвергается виртуализации через процессы фрагментации, глобализации, сетевой структурации общества.
   Коммуникация рассматривается в качестве фактора конструирования социальной виртуальной реальности, причем актуализация/конструирование виртуальной реальности совпадает с процессом актуализации/конструирования Другого, единственным доказательством реальности которого является актуальность коммуникации: коммуницирует, следовательно, существует.
   Сформулированы и проанализированы основные принципы коммуникативных практик “субъекта” в социальной виртуальной реальности – (интер)текстуальность, анонимность, игры с идентичностями, что позволило аргументировать положение о том, что субъект в виртуальной реальности функционирует как “виртуальный персонаж” и именно на уровне взаимодействия виртуальных персонажей происходит актуализация/конструирование/симулирование социальной виртуальной реальности. Анализ игровой основы виртуальной социальности позволил сделать вывод о том, что механизмами ее функционирования являются правила и ритуалы, таким образом, виртуальная социальность внеинституциональна.
   Доказано, что основной стратегией коммуникативных практик в Интернете является ирония, которая всегда, вследствие конструирования виртуальных персонажей, обращается в самоиронию.
   Ключевые слова: виртуальная реальность, игра, коммуникация, “субъект”, виртуальный персонаж, ирония.

Sotnykova O.О. Game and Communication in the social virtual reality. – Manuscript.

Dissertation for a Candidate Degree in Philosophy, speciality 09.00.03. – Social Philosophy and Philosophy of History. – V.N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, 2005.

   The dissertation is devoted to the research of social virtual reality from a position of those transformations, which the “subject” experiences in the virtual reality during its actualization/construction.
   The theoretical shift occurred in the conceptualization of game – from a category of aesthetics to a category of social philosophy – and which has been concurrent to practical social transformations, marked the penetration of game into all spheres of life, is fixed.
   The phenomenon of social virtual reality is analyzed in its two aspects: virtuality of a social reality and sociality of a virtual reality. The factors of the virtualization of modern life and the mechanisms of actualization/designing of social virtual reality are determined.
   The main principles of communicative practices of the “subject” in social virtual reality, namely (inter)textuality, anonymity, game with identities, are formulated and analyzed. It has allowed to argue that the subject in a virtual reality functions as the “virtual personage”. And it is at the level of interaction of the virtual personages that actualization/designing/simulation of social virtual reality occurs. The idea that the fundamental strategy of communicative practices in the Internet is the irony is proved.
   Key words: virtual reality, game, communication, “subject”, virtual personage, irony.

Скачати автореферат дисертації безкоштовно (повна версія)
Гра та комунікація в соціальній віртуальній реальності