Автореферат
Автореферати дисертацій arrow Філософські науки. Психологія arrow Антична математика і становлення системних підвалин філософського раціоналізму
Меню
Головна сторінка
Реклама
Автореферати дисертацій
Бібліотечна справа
Біологічні науки
Будівництво
Воєнна наука. Військова справа
Гірнича справа
Держава та право. Юридичні науки
Економіка. Економічні науки
Електроніка. Обчислювальна техніка
Енергетика
Загальні роботи по техніці
Загальнонаукове знання
Історія. Історичні науки
Культура. Наука. Освіта
Легка промисловість
Математика. Механіка
Медицина. Медичні науки
Мистецтво. Мистецтвознавство
Науки про землю
Політика. Політичні науки
Природничі науки в цілому
Релігія
Сільське та лісове господарство
Соціологія. Демографія
Технологія металів. Машинобудування
Транспорт
Фізика. Астрономія
Філологічні науки
Філософські науки. Психологія
Хімічна технологія. Харчове виробництво
Хімічні науки
Художня література
Реклама


Антична математика і становлення системних підвалин філософського раціоналізму

 Анотації

Узбек К.М. Антична математика і становлення системних підвалин філософського раціоналізму. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.09 – Філософія науки. Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України. Київ, 2005 р.

   У дисертації вперше проведено науково-філософський епістемологічний аналіз становлен- ня системних підвалин на основі порівняльного аналізу системи математичних і системи філо- софських знань античної науки. Простежено розвиток раціональності, починаючи від її зарод- ження в античній математиці і філософії і до занепаду її класичних форм у еліно-римський період.
   У процесі дослідження були виявлені такі принципові положення в історії розвитку раціоналізму як перехід емпірико-фактуальної до доказової й дедуктивно-діалектичної побудови наукового знання, й далі – перехід від дискретної математики до континуальної, перехід від класичної математики – до математики неперервних величин. Синтез методів доказу і діалектики відкрив шлях до побудови перших теоретико-філософських систем наукового пізнання елеатів, Геракліта, Левкіппа-Демокріта, Сократа, Платона, Арістотеля, Епікура. У цій послідовності і йшов розвиток античного раціоналізму.
   Серед розмаїття трактувань раціональності та її криз автор акцентує увагу на тому, що криза, по суті, виявляє факти, які не укладаються у раніше сформовану систему принципів раціональності і потребує її перегляду й переходу на нову систему. Це приводить до побудови нового теоретичного знання і його філософського обґрунтування.
   Ключові слова: раціоналізм, критицизм, практицизм, прагматизм, міфогенна і гносеогенна концепції, діалектичний раціоналізм, класичний раціоналізм, довідково-рецептурний раціоналізм, атомістичний раціоналізм.

Узбек К.М. Античная математика и становление системных оснований философского рационализма. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.09 – Философия науки. Институт философии им. Г.С.Сковороды НАН Украины. Киев 2005 г.

   В диссертации впервые проведен научно-философский, эпистемологический анализ станов- ления системных оснований сравнительного анализа системы математических и системы философ- ских знаний античной науки. Прослеживается развитие рациональности более чем за тысячелетний период, начиная с ее зарождения в античной математике и философии и до упадка ее классических форм в эллино-римский период. При этом разделяются ряд основных этапов: зарождение эмпирии и выработка терминологии языка и науки; становление доказательной науки и связанного с ней философского мышления; построение основополагающих разделов научного знания и определение категориального аппарата философского знания; узко-прагматический подход к научному и фило- софскому знанию в эллино-римский период. На основе исследования многообразия форм рацио- нальности сделано заключение, что она является одним из определяющих факторов общественного прогресса.
   В плане этой работы показана эволюция развития математической и философской мысли в их взаимосвязи и развитии, борьба между научными и философскими школами и течениями: милетской, пифагорейской, Гераклита Эфесского, элеатов, атомистов, афинской классики, александрийского и римского периодов. Большое внимание в работе уделено рациональному построению философии и математики афинского классического периода. Платон своей эйдетической философской системой объединил все предшествующие философские системы: пифагорейскую идею числа, диалектический метод Гераклита, атомизм Левкиппа-Демокрита, индуктивный метод и определенность Сократа. Этот метод стал универсальным, и вся предшествующая многовековая эмпирия была переработана и перестроена в умозрительную науку по системе Платона.
   Но математика и наука этого периода носили разрозненный бессистемный характер. Построенная Аристотелем формальнологическая система с ее категориальным аппаратом явилась теоретической основой в построении дедуктивных теорий, а его философская система величественно завершила философию классического периода.
   В математике и теоретическом естествознании таким итогом явились “Начала” Евклида, которые подвели итог научной деятельности греческих ученых более чем за трехсотлетний период рационального развития математики и философии.
   Хотя в философии этого периода вводились движение и диалектика, в математике изучались объекты постоянных величин, но в математике александрийского периода стали широко использоваться механические и аналитические методы, что привело к зарождению инфинитезимальных методов.
   В процессе исследования были выявлены такие принципиальные положения развития рационализма как переход от эмпирико-фактуального к доказательной и дедуктивно-диалектическому построению научного знания, с переходом от дискретной математики – к континуальной и, далее, в переходе от классической математики – к математике переменных величин.
   Синтез методов доказательства и диалектики открыл путь к построению первых теоретико-философских систем научного элеатов, Гераклита, Левкиппа-Демокрита, Сократа, Платона, Аристотеля, Эпикура. В этой последовательности шло и развитие античного рационализма.
   Среди разнообразных форм рациональности, их кризисных ситуаций автор акцентирует внимание на то, что кризисы, по сути, представляют собой выявленные факты, которые не укладываются в сформулированную систему принципов рациональности, которая требует ее пересмотра и перехода на новую систему. Это приводит к построению нового теоретического знания и его философского обоснования.
   Далее в работе показано, что в эллино-римский период в философии и науке наблюдается поворот в сторону практицизма и прагматизма, научные теории не развивались, достаточно было справочных пособий для практического пользования. Христианская религия, став государственной, преследовала также чисто прагматическую цель – укрепление централизованной государственной власти Римской империи. Вся наука и философия стали подвластными и подконтрольными христианской церкви и государству. Это был своеобразный римский рационализм, наука и мировоззрение, как и вся государственная система, должны были преследовать предельно полезные цели. В науке произошел возврат к прагматизму и практицизму, а в мировоззрении – к религиозному мифологизму. Это положение в философии и науке продолжалось вплоть до итальянского Возрождения.
   Ключевые слова: рационализм, критицизм, практицизм, прагматизм, мифогенная и гносеогенная концепции, диалектический рационализм, классический рационализм, справочно-рецептурный рационализм, атомистический рационализм.

Uzbek K.M. Ancient mathematics and coming into being the system’s bases of philosophical rationalism. – Manuscript.

Dissertation on competition for scientific degree of Doctor in Philosophy on speciality 09.00.09 – Philosophy of Science. Institute of Philosophy named after G.S. Skovoroda of the National academy of sciences of Ukraine. – Kyiv, 2005.

   The topic of the dissertation is connected with the crisis of modern science and culture in the current literature. Among the diversity of definitions of the term “crisis of rationality” the author focuses on the fact that the essence of crisis is finding out the factors which do not match the fully formed system of the rationality’s principles and which require revision. Determining the diversity of rationality’s forms begins from systematical usage of the ideas of demonstration and natural explanation of nature phenomenon till axiomical building up scientific knowledge.
   The sequence of explanation reflects the stages of the development of rationality in Antiquity beginning from the period of its formation both in mathematics and in philosophy up to its decline in the period of Roman Empire and bearing of Christianity.
   Basing on the relation between mathematics and philosophy, the author reveals different forms of rationality in natural and scientific as well as humane knowledge.
   Key words: rationalism, criticism, practicism, pragmatism, mythogenic and gnosiogenic conceptions, dialectical rationalism, classical rationalism, reference and prescription rationalism, atomistic rationalism.

Скачати автореферат дисертації безкоштовно (повна версія)
Антична математика і становлення системних підвалин філософського раціоналізму

 
< Попередня   Наступна >

Всі права на опубліковані матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення.

Автореферати українських дисертацій. Скачай безкоштовно!