Автореферат
Автореферати дисертацій arrow Філософські науки. Психологія arrow Любов як предмет філософського дискурсу (соціально-філософський аналіз феномена)
Меню
Головна сторінка
Автореферати дисертацій
Бібліотечна справа
Біологічні науки
Будівництво
Воєнна наука. Військова справа
Гірнича справа
Держава та право. Юридичні науки
Економіка. Економічні науки
Електроніка. Обчислювальна техніка
Енергетика
Загальні роботи по техніці
Загальнонаукове знання
Історія. Історичні науки
Культура. Наука. Освіта
Легка промисловість
Математика. Механіка
Медицина. Медичні науки
Мистецтво. Мистецтвознавство
Науки про землю
Політика. Політичні науки
Природничі науки в цілому
Релігія
Сільське та лісове господарство
Соціологія. Демографія
Технологія металів. Машинобудування
Транспорт
Фізика. Астрономія
Філологічні науки
Філософські науки. Психологія
Хімічна технологія. Харчове виробництво
Хімічні науки
Художня література


Любов як предмет філософського дискурсу (соціально-філософський аналіз феномена)

 Анотації

Шигімагіна Л.А. Любов як предмет філософського дискурсу (соціально-філософський аналіз феномена). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук. Спеціальність 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Донецький національний університет. – Донецьк, 2007.

   У дисертаційному дослідженні феномен любові розглядається як універсальний тип соціальних відношень, виражений у дискурсивному акті. Розглянуті дискурсивні практики показують, що любов – це явище, для якого характерні соціальні механізми, що мають універсальну антропологічну основу.
   У роботі представлена нова онтологічна модель реальності, в основі якої лежить любов, що об`єднує рівні соціокультурного буття. Доведено, що еволюція людини розумної і властивого їй прагнення до любові органічно пов`язана з еволюцією живої природи. Перехід від неживої природи до духу – це сходження від несвідомої до свідомої духовності людини. Закладений від початку потенціал трансформується в людині від статевої любові до масштабів Всесвіту.
   У дослідженні пропонується структурна модель, що поєднує індивідуальний і соціальний аспекти стосунків любові між суб`єктами.
   Автором доведена евристична та праксеологічна цінність теоретичних конструкцій, які подаються у дослідженні. Пропонується актуалізувати християнський ідеал любові і створити нову соціо-гуманітарну парадигму – агапе-педагогіку.
   Ключові слова: любов, соціальна скріпа, філософсько-культурологічний аналіз, структурна модель, еволюція духу, виховання особистості, соціальний дискурс, агапе-педагогіка.

Шигимагина Л.А. Любовь как предмет философского дискурса (социально-философский анализ феномена). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 – социальная философия и философия истории. Донецкий национальный университет. – Донецк, 2007.

   В диссертационном исследовании феномен любви рассматривается как универсальный тип социальных отношений, выраженный в дискурсивном акте. Литературный дискурс, в свою очередь, также становится объектом философско-культурологического анализа, что дает возможность проследить репрезентацию универсальных межличностных отношений в различных социокультурных контекстах и понять изменение семантики любви в зависимости от историко-культурной динамики. Рассмотренные дискурсивные практики показывают, что любовь – это явление для которого характерны социальные механизмы, имеющие универсальную антропологическую основу. В философском дискурсе она рассматривается как универсальная человеческая способность, как инвариант, суть которого определяется различными философскими концепциями. При всей своей неразгаданности именно любовь делает человека тем самым социальным существом, которое возвышает его над животным миром и приближает к миру трансцендентному, божественному, одновременно сохраняя за собой фундаментальную аксиологическую функцию стержня, социальной скрепы бытия как культуры.
   В работе представлена новая онтологическая модель реальности, в основе которой лежит любовь, скрепляющая уровни социокультурного бытия. Эту онтологию автор дискурсивно разворачивает, вынося положение о тотальной эволюционно-диалектической структуре бытия на защиту в качестве основного. Обосновано, что эволюция человека разумного и присущего ему стремления любви органически связана с эволюцией живой природы, и переход от неживой природы к духу – это восхождение от бессознательной духовности к осознанной духовности человека. На каждой ступени эволюции понятия любовь временной континуум расширяется; изначально заложенный в каждом человеке потенциал любви претерпевает качественную трансформацию, начиная от половой любви и расширяясь до пределов вселенской любви. Эта модель позволяет в данном исследовании соединить индивидуальный и социальный аспекты отношения любви. Модели этих отношений предполагают способы их реализации, через которые субъекты взаимодействуют друг с другом.
   Являясь теоретическим конструктором, эта модель служит ценным инструментом для анализа социальной реальности.
   В соответствии с социально-философским подходом, автором показана эвристическая и праксеологическая ценность теоретических конструкций, обоснованных в исследовании. Здесь же предлагается актуализировать христианский идеал любви и создать на его основе новую социо-гуманитарную парадигму – агапе-педагогику, поскольку ее социокультурная укорененность и реальный потенциал имеют прямое отношение к современным образовательно-воспитательным технологиям.
   Ключевые слова: любовь, социальная скрепа, структурная модель, эволюция духа, социальный дискурс, философско-культурологический анализ, воспитание личности, агапе-педагогика.

Shygimagina L.A. Love as the subject of philosophical discourse (social- philosophical analysis of the phenomenon). – Manuscript.

The thesis is for obtaining of scientific degree of Philosophy Science Candidate. Speciality 09.00.03 – social philosophy and philosophy of history. – Donetsk National University, Donetsk, 2007.

   The thesis is devoted to the phenomenon of love as the universal type of social relationships that is expressed in the discourse statement. The investigated discourse of practical works show the notion of love as the phenomenon that is typical for social mechanisms possessing universal anthropological basis.
   The new ontological model of reality which is based on love fastening different levels of social existence is presented in this paper. It is proved that the evolution of homo sapiens with his inherent striving for love is organically connected with the evolution of animate nature. The transition from abiocoen to spirit is ascension from instinctive spirituality to conscious one. It is stated that human inherent potential may transform from sexual love to universal bounds.
   The investigation proposes the structural model that unites individual and social aspects of relationships within person’s love.
   The author proved heuristic and praxeological value of theoretical constructions, presented in this research paper. It is proposed to actualize christian ideal of love and to create new social-humanitarian paradigm – agape- pedagogics.
   Key words: love, eros, philosophical-culturological analysis, structural model, spirit evolution, personality upbringing, social discourse, agape- pedagogics.

Скачати автореферат дисертації безкоштовно (повна версія)
Любов як предмет філософського дискурсу (соціально-філософський аналіз феномена)

 
< Попередня   Наступна >

Всі права на опубліковані матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення.

Автореферати українських дисертацій. Скачай безкоштовно!


© avtoreferat.net