Автореферат
Автореферати дисертацій arrow Історія. Історичні науки arrow Військові традиції українських козаків у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. та їх відродження в новітню добу
Меню
Головна сторінка
Автореферати дисертацій
Бібліотечна справа
Біологічні науки
Будівництво
Воєнна наука. Військова справа
Гірнича справа
Держава та право. Юридичні науки
Економіка. Економічні науки
Електроніка. Обчислювальна техніка
Енергетика
Загальні роботи по техніці
Загальнонаукове знання
Історія. Історичні науки
Культура. Наука. Освіта
Легка промисловість
Математика. Механіка
Медицина. Медичні науки
Мистецтво. Мистецтвознавство
Науки про землю
Політика. Політичні науки
Природничі науки в цілому
Релігія
Сільське та лісове господарство
Соціологія. Демографія
Технологія металів. Машинобудування
Транспорт
Фізика. Астрономія
Філологічні науки
Філософські науки. Психологія
Хімічна технологія. Харчове виробництво
Хімічні науки
Художня література


Військові традиції українських козаків у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. та їх відродження в новітню добу

 Анотації

Задунайський В.В. Військові традиції українських козаків у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. та їх відродження в новітню добу – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01. – історія України. – Донецький національний університет, 2007.

   У дисертації вперше здійснено комплексне дослідження військових традицій українських козаків на зламі ХІХ – ХХ ст., що зберігались у родовому козацькому середовищі (перш за все на Кубані) та були підставою для його військово-привілейованого статусу. Визначено основний зміст військово-козацької спадщини (військові пріоритети повсякденного життя, специфічна військова система, бойове та військове мистецтво). Доведено, що завдяки систематичному вишколу з бойового та військово-тактичного мистецтва українські козаки переважали відповідний зміст військово-прикладної підготовки європейської кінноти. Глибинний зв’язок української національної ідеї з козацькою спадщиною обумовив звернення до її досягнень (у першу чергу військових) у визначальні моменти новітньої історії України. Визначено 3 періоди відродження українських військово-козацьких традицій (під час революційних зрушень 1917-1920 рр., Другої світової війни та становлення Незалежної України). З’ясовано, що дійсне відродження військових традицій українських козаків можливе за умови обізнаності з їх реальним змістом і після здійснення трансформації відповідно до вимог розвитку суспільства. Завершується дисертація низкою рекомендацій щодо сучасного відродження українських військово-козацьких традицій.
   Ключові слова: військові традиції українських козаків, родове козацьке середовище, військово-козацька спадщина, бойове мистецтво, військово-тактичне мистецтво, Україна, трансформація, відродження.

Задунайский В.В. Военные традиции украинских казаков в конце ХІХ – в начале ХХ ст. и их возрождение в новейшее время – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.01. – история Украины. – Донецкий национальный университет, 2007.

   В диссертации впервые проведено комплексное исследование военных традиций украинских казаков на рубеже ХIХ – ХХ веков, сохранившихся среди родовых кубанских казаков (в меньшей мере среди малой части донских и терских). Выяснено, что данные традиции играли важную роль в жизни казачьего сообщества и способствовали признанию и сохранению военно-привилегированного положения казачьего сословия в Российской империи. Определено основное содержание казачьего воинского наследия (военные приоритеты повседневной жизни казака и казачьего общества, специфическая военно-организационная система, боевое и военное искусство, самодостаточная система военно-прикладной подготовки, особое вооружение и униформа). Выявлено, что основой боевого искусства украинских казаков было владение холодным оружием (шашкой, пикой, штыком и кинжалом). Доказано, что благодаря систематическому изучению боевого и военно-тактического (традиции военной стратегии в условиях жесткого подчинения крупных казачьих формирований соответствующим имперским военным структурам сохранить не удалось) искусства, а также используя богатый боевой опыт, украинские казаки превосходили соответствующую военно-прикладную подготовку европейской кавалерии. Подтверждением этого является заимствование определенных военно-тактических приемов российской и польской армейской кавалерией.
   Глубинная связь украинской национальной идеи с казачьим наследием определила обращение к ее достижениям (в первую очередь военным) как представителей политической элиты, так и значительной части украинского народа в определяющие моменты новейшей истории Украины. Выделено 3 периода возрождения украинских военно-казачьих традиций (во время революционных потрясений 1917-1920 гг., Второй мировой войны и становления Независимой Украины). Определено, что наиболее комплексное и широкомасштабное возрождение и использование казачьего военного и политического наследия имело место в период революции 1917-1920 гг., когда еще сохранялась полноценная казачья среда (на землях соответствующих войск) и важную роль играло использование казачьих военно-прикладных достижений. В региональном отношении наиболее успешно сохранялись и развивались соответствующие традиции на Кубани, в меньшей мере – на территории Надднепрянской Украины (попытки создания Вольного Казачества; использование основ казачьей организации, военной терминологии, образцов одежды и опыта военной подготовки при создании как государственных, так и повстанческих воинских формирований). Доказано, что в результате уничтожения традиционного казачьего сообщества произошло разрушение соответствующей военно-прикладной системы, достижения которой не были полной мерой использованы в Красной армии. Подтверждено, что в годы Второй мировой войны попытки возрождения военно-казачьих традиций в значительной степени зависели как от политических интересов СССР и Германии, так и новых требований военного конфликта (уменьшение роли пехоты и, особенно, кавалерии в связи с ростом значения огневого боя и бронетанковых войск). В связи с этим, воссозданные казачьи формирования (действовали на стороне как Советского Союза, так и Германии) только отчасти смогли использовать предыдущие боевые достижения казаков. В Украинской Повстанческой Армии обращение к военно-прикладному наследию украинских казаков получило меньший размах (отсутствовали крупные казачьи формирования), но при этом имело место использование казачьей терминологии для наименования элементов военно-организационной структуры и соответствующих должностей. Сопоставлено попытки возрождения казачьих воинских традиций в современной Украине и России, что позволило выявить как недостатки, так и успехи украинского казачьего движения. Определено, что современное казачье движение в Украине условно можно разделить на общественно-политическое и спортивно-культурное. При этом, общественно-политическое направление, в значительной мере, зависит от политической конъюнктуры и социально-экономической ситуации в стране. Спортивно-культурное направление испытывает на себе влияние популярных стереотипов восточных и западных боевых искусств. Обращено внимание на то, что действительное возрождение воинских традиций украинских казаков в наше время возможно только при наличии знаний об их содержании и после проведения соответствующей трансформации, учитывающей как уровень общественного развития, так и характер жизнедеятельности конкретного индивидуума.
   С целью способствования оздоровлению и активизации современного возрождения украинских военно-казачьих традиций в конце диссертации приведено ряд практических рекомендаций.
   Ключевые слова: военные традиции украинских казаков, родовые казаки, военно-казачье наследие, боевое искусство, военно-тактическое искусство, Украина, трансформация, возрождение.

Zadunaisky V.V. Military traditions of Ukrainian Cossacs at the end of the XIX-th. c. – at the beginning of the XX-th. c. and their revival in the modern time. The manuscript.

Thesis for the Doctor’s Degree in History, speciality 07.00.01 – History of Ukraine. – Donetsk National University, 2007.

   Complex research of Ukrainian Cossacs’ military traditions at the borderline of the XIX-th. – XX-th. cc., preserved among patromonial cossacs (first of all among Kuban ones) and being basis of their military-priveledged status is carried out for the first time. The main content of Cossac military heritage (military priorities of routine life, specific military system, martial and warcraft art) is defined. It is proved that due to systematic studying of martial and military-tactic art, Ukrainian Cossacs excelled corresponding training of European cavalry. Deep link of Ukrainian national idea with Cossac heritage has defined applying to its achievements (first of all, military one) at definite moments of the newest history of Ukraine. There were defined 3 periods of military-Cossac traditions’ revival (during revolutionary 1917-1920 events, of the Second World War and development of independent Ukraine). It is defined that true revival of military traditions of Ukrainian Cossacs is possible at presence of knowledge about its content and after conducting of transformation in accordance with the level of public development. A range of recommendations for development of Ukrainian military-cossac traditions is produced in the last chapter of dissertation.
   Key words: military traditions of Ukrainian Cossacs, patromonial cossacs, military-cossac heritage, martial art, military-tactical art, Ukraine, transformation, revival.

Скачати автореферат дисертації безкоштовно (повна версія)
Військові традиції українських козаків у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. та їх відродження в новітню добу

 
< Попередня   Наступна >

Всі права на опубліковані матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення.

Автореферати українських дисертацій. Скачай безкоштовно!


© avtoreferat.net