Автореферат
Автореферати дисертацій arrow Держава та право. Юридичні науки arrow Публічність та диспозитивність у кримінальному судочинстві
Меню
Головна сторінка
Реклама
Автореферати дисертацій
Бібліотечна справа
Біологічні науки
Будівництво
Воєнна наука. Військова справа
Гірнича справа
Держава та право. Юридичні науки
Економіка. Економічні науки
Електроніка. Обчислювальна техніка
Енергетика
Загальні роботи по техніці
Загальнонаукове знання
Історія. Історичні науки
Культура. Наука. Освіта
Легка промисловість
Математика. Механіка
Медицина. Медичні науки
Мистецтво. Мистецтвознавство
Науки про землю
Політика. Політичні науки
Природничі науки в цілому
Релігія
Сільське та лісове господарство
Соціологія. Демографія
Технологія металів. Машинобудування
Транспорт
Фізика. Астрономія
Філологічні науки
Філософські науки. Психологія
Хімічна технологія. Харчове виробництво
Хімічні науки
Художня література
Реклама


Публічність та диспозитивність у кримінальному судочинстві

Анотації 

Деревянкін С.Л. Публічність та диспозитивність у кримінальному судочинстві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2005.

   Дисертацію присвячено визначенню поняття, правової природи, структури, зв’язків та взаємозв’язків публічності і диспозитивності як кримінально-процесуальних явищ та їх впливу на форму кримінального процесу, встановленню джерел публічності і диспозитивності кримінального процесу та дослідженню місця інтересу в кримінально-процесуальній діяльності. У роботі визначається коло суб’єктів публічності і диспозитивності у кримінальному судочинстві; риси, які характеризують процесуальні права і повноваження у кримінальному процесі, а також виявляються фактори, що перешкоджають запровадженню диспозитивних прав та дискреційних повноважень у кримінально-процесуальне законодавство і правозастосовчу практику в Україні, також правові способи і форми їх нейтралізації, у зв’язку з чим пропонуються конкретні диспозитивні і дискреційні норми. Визначено принцип диспозитивності як основне нормативно виражене положення кримінального судочинства, яке виражає свободу суб’єктивно заінтересованої особи самостійно або за допомогою захисника / представника визначати форми і способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу, предмет процесуального провадження, а також його долю і долю процесу в різних процесуальних стадіях і провадженнях процесу, у зв’язку з чим сфера дії принципу диспозизитивності (матеріального його елементу) визначається залежно від виду кримінального провадження (приватного, приватно-публічного, публічно-приватного або публічного обвинувачення). Розкрито структуру принципів публічності і диспозитивності як сукупності вертикальних і горизонтальних рівнів. До останніх віднесено елементи, пов’язані з реалізацією учасниками процесу матеріальних вимог і здійсненням процесуальних прав. У роботі містяться рекомендації щодо вдосконалення процесуального законодавства у частині узгодження публічних і приватних інтересів.
   Ключові слова: публічність, диспозитивність, дискреційні повноваження, суб’єктивні права, відновлювальне правосуддя.

Деревянкин С.Л. Публичность и диспозитивность в уголовном судопроизводстве. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 – уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2005.

   Диссертация посвящена определению понятия, правовой природы, структуры, связей и взаимосвязей публичности и диспозитивности как уголовно-процессуальных явлений и их влияния на форму уголовного процесса, установлению источников публичности и диспозитивности уголовного процесса и исследованию места интереса в уголовно-процессуальной деятельности.
   Соискатель исследовал место интересов в системе детерминант уголовно-процессуальной деятельности вообще (уголовное судопроизводство как вид государственно-правовой деятельности) и в отдельном уголовном деле и их классификация на публичные и частные. Проанализированы альтернативные подходы к определению состава публичных и частных интересов, а также определен механизм согласования публичных и частных интересов в уголовном судопроизводстве, как в правотворческом, так и в правоприменительном аспектах.
   В работе определяется круг субъектов публичности и диспозитивности в уголовном судопроизводстве; черты, которыми характеризуются процессуальные права и полномочия в уголовном процессе, а также устанавливаются факторы, которые препятствуют внедрению диспозитивных прав и дискреционных полномочий в уголовно-процессуальное законодательство и правоприменительную практику в Украине, а также правовые способы и формы их нейтрализации, в связи с чем предлагаются конкретные диспозитивные и дискреционные нормы.
   По мнению диссертанта, принципом диспозитивности является основное нормативно выраженное положение уголовного судопроизводства, которое состоит в свободе субъективно заинтересованного лица самостоятельно или с помощью защитника/представителя определять формы и способы защиты нарушенного права или охраняемого законом интереса, предмет процессуального производства, его судьбу и судьбу процесса в разных процессуальных стадиях и производствах процесса, в связи с чем сфера действия принципа диспозизитивности (материального его элемента) определяется в зависимости от вида уголовного производства (частного, частно-публичного, публично-частного или публичного обвинения). В связи с этим актуализированы и конкретизированы положения учения об обвинении как уголовном иске, путем обоснования классификации обвинения на публичное, сообвинение, субсидиарное обвинение и частное обвинение;
   В диссертации раскрыта структура принципов публичности и диспозитивности как совокупности вертикальных и горизонтальных уровней. К последним отнесены элементы, связанные с реализацией участниками процесса материальных требований и осуществлением процессуальных прав.
   Автором определено понятие пропорциональности (соответствия) уголовного процесса как его межотраслевого принципа, согласно которому использование процессуальных средств публичными органами (служебными лицами), связанных с ограничением прав и законных интересов не публичных субъектов (т.н. мер принуждения), должно быть минимальным и достаточно необходимым для достижения поставленных задач уголовного судопроизводства. Этот принцип обеспечивает должное равновесие между публичными и частными интересами с целью избежания конфликта между ними.
   Проведен критический анализ новых концепций уголовного судопроизводства: восстановительного (реституционного, компенсаторного, „семейного”), ускоряющего (упрощенного и договорного) типов судопроизводства с точки зрения влияния на них положений публичности и диспозитивности, применения в судопроизводстве методов правового компромисса и признания вины.
   В работе содержатся рекомендации относительно усовершенствования процессуального законодательства в части согласования публичных и частных интересов.
   Ключевые слова: публичность, диспозитивность, дискреционные полномочия, субъективные права, восстановительное правосудие.

Derevjankin S. Publicity and dispositivity as criminal-procedural. – Manuscript.

The thesis is devoted to definitions, lawful features, structure, connections, interrelations of publicity and dispositivity as criminal-procedural phenomena and their influence at criminal process’ form, determination of publicity’ and dispositivity’s sources of criminal process and examination of interest in criminal-procedural activity.

   It is defined the subjects’ circle of publicity and dispositivity in criminal trial; characterized features of criminal law and authorities in criminal process, and also it is determined the factors hinder from inculcation of dispositive rights and discretional authorities into criminal-procedural legislation and lawful practice in Ukraine; lawful methods and forms of their neutralization, in connection of which it is proposed the concrete dispositive and discretional norms. By researcher’s beliefs, dispositivity’s principle is the main normative statutes of criminal trial, which consists of persons’ freedom (with or without of attorney) to define protection’s forms and methods of violated right, subject of criminal trial, its fate and process’ fate in various procedural stages; in this connection the sphere of principle dispositivity’ activity (its material element) is defined in dependence of criminal trial type (private, private-public, or public accusation). In the thesis it is actualized and concretized statutes of accusation’s doctrine as a criminal action by means of classification of accusations’ grounds into public, co-accusation, subsidiary and private accusations. Thesis focuses on recommendations as to mastering of procedural legislation in the part of public and private interests’ concordance. It is examined the structure of principles of publicity and dispositivity as totality of vertical and horizontal levels. The last are elements connected with realization of material demands by trial participants and fulfillment of procedural rights.
   Key words: publicity, dispositivity, discretional authorities, subjective rights, re-established justice.

Скачати автореферат дисертації безкоштовно (повна версія)
Публічність та диспозитивність у кримінальному судочинстві

 
< Попередня   Наступна >

Всі права на опубліковані матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення.

Автореферати українських дисертацій. Скачай безкоштовно!