Автореферат
Автореферати дисертацій arrow Філологічні науки arrow Антитоталітарний дискурс української прози ХХ століття: проблематика голодомору та особливості її художньої реалізації
Меню
Головна сторінка
Реклама
Автореферати дисертацій
Бібліотечна справа
Біологічні науки
Будівництво
Воєнна наука. Військова справа
Гірнича справа
Держава та право. Юридичні науки
Економіка. Економічні науки
Електроніка. Обчислювальна техніка
Енергетика
Загальні роботи по техніці
Загальнонаукове знання
Історія. Історичні науки
Культура. Наука. Освіта
Легка промисловість
Математика. Механіка
Медицина. Медичні науки
Мистецтво. Мистецтвознавство
Науки про землю
Політика. Політичні науки
Природничі науки в цілому
Релігія
Сільське та лісове господарство
Соціологія. Демографія
Технологія металів. Машинобудування
Транспорт
Фізика. Астрономія
Філологічні науки
Філософські науки. Психологія
Хімічна технологія. Харчове виробництво
Хімічні науки
Художня література
Реклама


Антитоталітарний дискурс української прози ХХ століття: проблематика голодомору та особливості її художньої реалізації

 Анотації

Тимощук Н. М. Антитоталітарний дискурс української прози ХХ століття: проблематика голодомору та особливості її художньої реалізації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01. – українська література. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.

   У дисертації вперше здійснено аналітико-синтетичне дослідження творів української прози ХХ століття на тему голодомору 1932-1933 рр. З’ясовується специфіка авторського бачення тоталітаризму, зокрема етноциду 1932-1933 рр., у прозі ХХ століття; на матеріалі численних творів есхатологічного характеру української та зарубіжної літератури. У роботі визначено засоби та прийоми психологічного аналізу реалій життя, змістову глибину та характер антитоталітарного дискурсу української белетристики, присвяченої етноциду поч. 30-х ХХ ст., етичні засади й естетичні форми епічного відображення в ній радянської дійсності, висвітлено поетику прози про етноцид у площині літературних традицій і новаторства. Осмислено особливе місце прози на тему голодомору в історії української літератури ХХ століття й української естетичної думки загалом.
   Ключові слова: трагічне, проблематика, голодомор, історична правда, екзистенційність, релігійність, модернізм, есхатологічність.

Тимощук Н.Н. Антитоталитарный дискурс украинской прозы ХХ века: проблематика голодомора и особенности ее художественной реализации. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01. – украинская литература. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2005.

   В диссертации впервые осуществлено аналитико-синтетическое исследование произведений украинской прозы ХХ века о голодоморе 1932-1933 гг., отражено ее поэтику в плоскости литературных традиций и новаторства.
   Основная часть украинского литературного наследства, посвященного искусственному голоду 1932–1933 гг., – своеобразный синтез глубокого национального мировозрения и усвоение новейшего художественного мышления Европы, оригинального художественного воссоздания морально-этической концепции бытия человека в экстремальной ситуации.
   Проза на тему искусственного голода является не манифестацией социально-политической заангажированности украинской литературы, а психологическим, историко-социальным феноменом ХХ в. Ему присуще сочетание социальных, психологических и морально-этических проблем. Основу анализируемых сочинений составляет экзистенциалистическая проблематика. Превалирующими для писателей (Уласа Самчука, Тодося Осьмачки, Василия Барки, Ольги Мак, Корнила Ластивки и др.) стали вопросы жизни и смерти, одиночества и отчуждение человека в обществе, постижения смысла бытия.
   Синтетическая стилевая природа художественного достояния украинской эпики, посвященной голоду, иллюстрирует особенности существования украинской прозы как „двухколейной литературы”. Стилевой синкретизм творческого метода писателей, в частности Барки, Самчука, Мак, обусловлен многими факторами: стремлением смоделировать трагические страницы жизни украинского общества в период коллективизации, а главное – передать дух сложного времени, выразить свое отношение к событиям.
   Изображение событий голодомора 1932–1933 гг. диаспорными литераторами (У. Самчуком, В. Баркой, Т. Осьмачкою, О. Мак и другими) примечательно осмыслением триады “человек – тоталитарное общество – природа” и базируется на тесной связи украинца с землей, со всей природой. Следовательно, объектом авторского художественного анализа было не только общество, но и человек, душа крестьянина, его внутренний мир, особенно в пограничных ситуациях бытия и небытия, социального тупика и отчаяния.
   Философско-психологическая “малая проза” о етноциде соединила в себе неонатуралистическо-неореалистические стилевые решения с элементами обновленных импрессионизма и экспрессионизма. Лучшие произведения 80–90-х гг. ХХ в. на тему искусственного голодомора – канон художественно-исторической и художественно-документальной прозы. Использование архивных материалов, писем, свидетельств очевидцев, сообщений прессы и тому подобное – не только формальная черта романов и повестей, но и одно из условий реализации писательских целей А. Гудимы, А. Димарова, В. Захарченко, А. Мясткивского, П. Наниева, М. Потупейко: художественно представить больше правдивых фактов о событиях, умалчиваемых в течение десятилетий.
   Проза на тему искусственного голода 1932–1933 гг. образовала собственную иерархию жанровых форм преимущественно традиционного типа (прежде всего – социально-бытовой роман, автобиографичная повесть, социально-психологическая повесть, рассказ и тому подобное). Эпическое постижение событий 32-33 гг. оформлено также как роман-притча (“Тридцатые”), роман-трагедия (“У лабетах смерти”). Это поливалентная художественная структура, в которой соединились элементы разных стилевых направлений. Исследование эпических произведений на тему голода нач. 30-х ХХ ст. позволяет квалифицировать их как весомый вклад в развитие украинской литературы, ее духовности.
   Ключевые слова: трагическое, проблематика, голодомор, историческая правда, экзистенционность, религиозность, модернизм, эсхатологичность.

Tymoshchuk N.M. The antitotalitarian discurs of the Ukranian prose of the 20th century: the artificial starvation’s problematic and peculiarities of its artistic realization. – Manuscript.

Thesis for the Degree of the Candidate of the Philological Sciences by speciality 10.01.01. – Ukrainian literature – Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 2005.

   The analytical research of writings about the artificial starvation in 1933 is made in the dissertation. The specific of the author’s vision of the totalitarian system, artificial starvation in 1932-1933 in the prose of the 20th century are analyzed. That’s why the epic writings on this theme were taken in wider circle of Ukrainian and foreign writings which have eschatological character. The methods of psychological analysis of life’s reality, the character of the antitotalitarian discurs of the Ukrainian fiction about artificial starvation are investigated in the thesis. The ethnic basis and aesthetical forms of soviet reality modeling were underlined. This kind of prose occupies the special place in the history of Ukrainian literature of the 20th century and Ukrainian aesthetical intention in general.
   Key words: tragic, problematic, artificial starvation, historical true, existentialness, religiousness, modernism, eschatological.

Скачати автореферат дисертації безкоштовно (повна версія)
Антитоталітарний дискурс української прози ХХ століття: проблематика голодомору та особливості її художньої реалізації

 
< Попередня   Наступна >

Всі права на опубліковані матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення.

Автореферати українських дисертацій. Скачай безкоштовно!