Автореферат
Автореферати дисертацій arrow Філологічні науки arrow Історія українського перекладознавства ХХ сторіччя: ключові проблеми та періодизація
Меню
Головна сторінка
Реклама
Автореферати дисертацій
Бібліотечна справа
Біологічні науки
Будівництво
Воєнна наука. Військова справа
Гірнича справа
Держава та право. Юридичні науки
Економіка. Економічні науки
Електроніка. Обчислювальна техніка
Енергетика
Загальні роботи по техніці
Загальнонаукове знання
Історія. Історичні науки
Культура. Наука. Освіта
Легка промисловість
Математика. Механіка
Медицина. Медичні науки
Мистецтво. Мистецтвознавство
Науки про землю
Політика. Політичні науки
Природничі науки в цілому
Релігія
Сільське та лісове господарство
Соціологія. Демографія
Технологія металів. Машинобудування
Транспорт
Фізика. Астрономія
Філологічні науки
Філософські науки. Психологія
Хімічна технологія. Харчове виробництво
Хімічні науки
Художня література
Реклама


Історія українського перекладознавства ХХ сторіччя: ключові проблеми та періодизація

 Анотації

Шмігер Т. В. Історія українського перекладознавства ХХ сторіччя: ключові проблеми та періодизація. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.16 – перекладознавство. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2007.

   У дисертації досліджено становлення та розвиток перекладознавства в Україні впродовж ХХ ст. У роботі узагальнено внесок перекладознавців України у творення теорії, критики, історії та дидактики перекладу як окремих наукових та навчальних дисциплін. Удосконалення перекладознавчого аналізу найбільше сприяло становленню та розвитку перекладознавства в Україні. Доцільно розділити історію перекладознавства ХХ ст. на чотири періоди, які відображають специфіку тематики та методології досліджень. Хоча окремі українські землі перебували у складі різних держав, перекладознавство розвивалось як єдина наукова школа, оскільки єдиним був і загальнолітературний процес. З’ясовано особливості української школи перекладознавства у контексті всесоюзної школи у другій половині ХХ ст. Окремо розглянуто перекладознавчі концепції І. Я. Франка, М. К. Зерова, О. М. Фінкеля, М. Т. Рильського. Також проаналізовано внесок В. М. Державина, Р. П. Зорівчак, С. П. Ковганюка, В. В. Коптілова, Г. П. Кочура, О. Л. Кундзіча, Г. Й. Майфета, М. О. Новикової, О. І. Чередниченка та інших перекладознавців у контексті загального розвитку українського перекладознавства.
   Ключові слова: українське перекладознавство, історія перекладознавства, теорія перекладу, критика перекладу, історія перекладу, перекладознавчий аналіз, перекладознавча концепція, дидактика перекладу.

Шмигер Т. В. История украинского переводоведения ХХ века: ключевые проблемы и периодизация. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.16 – переводоведение. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2007.

   В диссертации исследованы становление и развитие переводоведения в Украине на протяжении ХХ в. Обобщен вклад переводоведов Украины в создание теории, критики, истории и дидактики перевода как отдельных научных и учебных дисциплин. Установлено, что усовершенствование переводоведческого анализа содействовало становлению и развитию переводоведения в Украине. Предложена периодизация истории переводоведения ХХ в.: выделены четыре периода, отображающих специфику тематики и методологии исследований. Хотя отдельные украинские земли находились в составе разных государств, переводоведение развивалось как единая научная школа, поскольку единым был и общелитературный процесс. Выяснена специфика украинской школы переводоведения в контексте всесоюзной школы второй половины ХХ в. Отдельно рассмотрены переводоведческие концепции И. Я. Франко, М. К. Зерова, А. М. Финкеля, М. Ф. Рыльского; проанализирован вклад В. Н. Державина, Р. П. Зоривчак, С. П. Ковганюка, В. В. Коптилова, Г. П. Кочура, A. Л. Кундзича, Г. Й. Майфета, М. А. Новиковой, А. И. Чередниченко и других переводоведов в развитие украинского переводоведения.
   Ключевые слова: украинское переводоведение, история переводоведения, теория перевода, критика перевода, история перевода, переводоведческий анализ, переводоведческая концепция, дидактика перевода.

Shmiher T. V. A History of Ukrainian Translation Studies in the 20th Century: Key Issues and Periodization. – Manuscript.

A dissertation for the Scholarly Degree of Candidate of Philology, Speciality 10.02.16 – Translation Studies. – The Taras Shevchenko National University in Kyiv. – Kyiv, 2007.

   The dissertation highlights the main concepts, issues and periods of 20th-century Translation Studies in Ukraine. This is the first exhaustive study of the contributions of Ukrainian researchers to the development of Translation Studies, a many-sided analysis of the topics discussed and of the methods applied. An attempt has also been made at defining Ukrainian Translation Studies and developing criteria for its periodization. The dissertation consists of an introduction, four chapters, conclusions, a list of references and an appendix.
   Chapter 1 discusses the methods of historiographic study, criteria and periodization of 20th-century Ukrainian Translation Studies and explores translation research in Ukraine during the first decades of the 20th century. The history of Ukrainian Translation Studies surveys the research performed by Ukrainian scholars in and beyond Ukraine covering translation theory, history, criticism and didactics within the framework of the unitary Ukrainian academic tradition. The concept of ‘Ukrainian scholar’ also includes researchers of other nationalities who worked in Ukraine within the same research tradition. It is shown that, on the basis of literary, academic, political, social, cultural, economic criteria, 20th-century Ukrainian Translation Studies can be divided into four periods:
   1. The critical and theoretical period (early 20th century up to WW1) is characterized by the search for the foundations of translation theory, its system of terms and its methods of analysis within the general framework of Literary Studies.
   2. The establishment of Translation Studies as a scholarly and academic discipline in Ukraine (from the end of WW1 to the end of WW2) provides the systematization and theoretization of the scholarship performed under the influence of higher educational and research institutions.
   3. The development of Ukrainian Translation Studies within the context of the Soviet Union (late 1940s – early 1970s) posits Ukrainian research as a part of the Soviet school of Translation Studies when scholarly discourse focused on literalism and general methodological prerequisites.
   4. The transformation of Translation Studies into an interdisciplinary field of scholarship (mid-1970s till the present time) expands the methods and topics of translation analysis by applying developments in psycholinguistics, sociolinguistics, ethnolinguistics, cultural studies etc.
   At the turn of the 20th century the impulse for developing a modern theory of translation came from literary reviewers interested in the poetic and social aspects of translation. With remarkable insight, I. Franko pinpointed the main problems of Translation Studies Analysis (its interpretational and stylistic orientation), translation theory and history (the nation-shaping role of translation) and in many respects marked out the lines along which future research would proceed.
   Chapter 2 traces the formation of translation theory in interwar Ukraine. The years following the 1917 Revolution saw a surge in translation activity and research. The country’s best scholars completed great work, raising translation research to a new level. In an effort that ran parallel to the search for the components of a literary text undertaken by M. Zerov, B. Yakubs’kyi and H. Mayfet, attempts were made by H. Ivanytsia and Ivan Kulyk to develop a theory of translation interpretation and manipulation.
   Great progress in translation theory is evident in the translation essence discussion involving the leading Translation Studies researchers V. Derzhavyn, O. Finkel’ and H. Mayfet. M. Zerov’s conception proved invaluable not only in providing a framework for developing translation history as an academic discipline, but also in guiding the practice of verse translation and the description of the translator’s personality. M. Zerov shaped translation history as a distinct discipline, while O. Finkel’ advanced the linguostylistic theory of translation. Among the most important achievements by West Ukrainian scholars – Ye. Malaniuk, L. Lutsiv, B. Lepkyi, M. Rudnyts’kyi – during this period were studies of translation history, Bible translation, verse translation and ideology in translation. A great contribution was made by the East Ukrainian йmigrй scholars І. Ohiyenko, V. Koroliv-Staryi, P. Zaytsev, O. Burghardt. These research papers constitute a rightful part of all-Ukrainian scholarship.
   Chapter 3 is devoted to translation research from the late 1940s till the early 1970s. The late 1940s saw a revival of translation reviews, showing an interest in many current issues of translation theory, placing priority on Slavonic literary communication. Since the 1950s, the range of topics had grown wider, and research into translation history was stimulated by H. Kochur’s translation and research activities as well as by literary magazines, esp. “Vsesvit”. It is also manifested in the publication of numerous bibliographical guides containing data about translations in Ukrainian literature. This period witnessed theoretical investigations into translation within a linguistic framework, carried out by Ye. Starynkevych and partially M. Ryl’s’kyi.  O. Kundzich’s and S. Kovhaniuk’s theory of poetic language in prose translation strove from the outset for semantic exactitude and displayed a resistance to the Russification policy of the Soviet government. The Russian-Ukrainian translationese was severely criticized.
   The multinational nature of the Soviet Union contributed much to the growing demand for translation research in that time. The Soviet school of Translation Studies had ontologically stemmed from different national schools of thought, and Ukrainian researchers occupied a particular place in it. A breakthrough was made by V. Koptilov who investigated key theoretical problems (basic terms and concepts of Translation Studies, translation multiplicity, interpretation, methods of Translation Studies analysis).
   Chapter 4 summarizes the contribution to Ukrainian Translation Studies made by scholars in the last two decades of the 20th century. The linguistic theory of translation developed alongside general linguistics, contrastive linguistics, sociolinguistics, text linguistics and other areas of linguistic research. The broad concept of macrolinguistics allowed for the extensive use of linguistic methods to describe the formal, semantic and cognitive aspects of translation. The years following Ukrainian Independence (1991) radically changed the nature of translation practice and research in general. The abolition of censorship has made some research activities possible which had previously been regarded as inadmissible on ideological grounds, like considerations of the nation-shaping role of translation as well as some historical issues and sci-tech translation. The 1990s methodological basis owes much of its agenda to the assumptions and research of the previous decade, except lingual/social and cultural studies.
   Key words: Ukrainian Translation Studies, history of Translation Studies, translation theory, translation criticism, translation history, Translation Studies analysis, Translation Studies conception, translation didactics.

Скачати автореферат дисертації безкоштовно (повна версія)
Історія українського перекладознавства ХХ сторіччя: ключові проблеми та періодизація

 
< Попередня   Наступна >

Всі права на опубліковані матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення.

Автореферати українських дисертацій. Скачай безкоштовно!